?

Log in

 білосніжний пісочний пляж, пальми та гучне весілля тільки позаду ...... але це не обов"язкова умова вашого (скоріш мого) медового місяця
можна просто так валяючись довгими тижнями в ліжку, не бачачи природи та друзів - зрозуміти що в тебе особисто та в вас загалом  медовий місяць
і не  потрібні тут  гучні та безсонні ночі напрольот - це все не до чого....
медовий місяць це просто коли по збігу кількості років - все одно дуже весело валятися та галдіти разом на здоровенному сімейному ліжку
коли спілкуватися можна прасто, ніжно, безслівно....

чудовий такий - медовий місяць

а просто так.....


мати б таких ведмедиків і кожен день на них вішати якесь слово...цікаво, що б з цього вийшов за текст???
в тебе є безліч вільного часу на купу важливих життєвих справ.
наприклад перечитати стопки давно запланованих до прочитання книжок, передивитися гігабайти давно вже не нових кінофільмів, що підкорили світових глядачів, написати 10 незапланованих статей до 10 дурацьких українських глянців, щодня поповнювати свій блог, твіттер, викладати фотки на фейсбуці....тільки все....якось.... не лізе, не випирається та не складається на клавіатурі....
картину б малювати...так лежиш жеж, пирога пекти - так таж проблема.....
і крутяться  на білому буці давно забуті широкими масами фільми - мені, чомусь, не хочеться бридких та дуже якісних "новинок" - мені б таке - давно приєммне та задушевне.
при чому, я дуууже довго думала - що для мене воно таке - це задушевне.. сьогодні four weddings and a funeral, вчора breakfast at tiffani's - така проста та наївно-приємна реальність...щоб без напряга та позитивом на душі....
бо знаєте, коли ти знаходишся в ліжку близько двох тижнів і не знаєш де це ліжко закінчується - то якесь інше кіно може тебе і вибити з цього приємного лежання.....
тому лежу, дивлюсь, згадую...на завтра u've got email -ух, чекаю не дочекаюсь!!!
гарних вам перглядів! в кінотеатрах, гостях та власних ліжках))))


такою, як моя мама.....
тому що не має більше в світі таких мам!!!
так щоб без жодного запитання та докору, без вимог, без очікувань подяк та широких фраз, просто мовчки та з зорями в великих очах....
просто так - полюбить, допоможе, зігріє..
помовчить, коли треба кричати; пригорне, коли треба бити; прийде - коли треба тікати  і просто побуде, поруч....

і ніколи нічого не попросить в замін

це мама - моя та ваша
це сама найкраща та справжня МАМА в світі
Нас -  я маю на увазі не Вас і мене конкретно, а покоління - наше, перед нашим, і перед тим, яке було перед нашим.....
Цікаво стало мені слухаючи в сьогоднішніх корках - Ліста.
В них, в тих, зовсім, давніх - є Ліст, Бах, Шопен, зі своїми фугами, симфоніями та безкінечними сонатами; в них є Фрідріх та Тернер з першими проявами модерну.

Хто є в нас, в зовсім сучасних?

Ну добре, якщо мистецтво( маю на увазі таке прикладне), яке малюють-пишуть-ліплють та впихують у простір для глядача - ще може й нашкребеться з напіареними Муракамі, Пінчуками, проривом відеоартів Білла Віоли та фотографів типу Ньютона чи Віллі Роніса, але й вони вже давно не наша сьогоднішня сучасність...

А музика? Яку музику згадуватимуть бодай через 50-т років? Вже не хочеться думати про 100 наперед....
Шо в нас послухати є такого - для десяток поколінь на перед? Мені здається що рівним чином - нуль.
Звісно джазмени зараз закидають мене лаптями на користь  Давіда Мюррей чи Вінтона Марсаліса, роківци на користь Depeche Modе , на користь попси - всі кого "пре" епатажна Лейді Гага .

Ага, добре,класно, тільки слухать щО? згадувать КОГО?

Я не належу до прихильників чогось такого, особливого, не виділяю себе в сфері музики - мені подобається різне та багато, за однієї умови - багато якісного продукту. А те що є сьогодні - якійсний продукт, але одноденний, ну однорічний, ну дво-, чи п"яти, але аж ніяк, на жаль, не більше, не вічний, ну, хоча б, навіть , не сторічний....

І тому я з сумом якось почала думати про сучасність та сьогодення, що лишаємо ми, що лишиться по нас, модна назва медіа-арту??? Так ще, прийдуть нові технології і винайдуть щось нове, більш крутіше, більш сучасніше та захоплююче... і нікого вже не здиваують нові вигляди біл бордів чи сітілайтів ,чи інтелектуальні відео ролики та епатажні БТЛ акції.
Чи може оці порнографічно-комедійно-відверті пукання з претензією на інтелектуальне читання книжки комусь потрібні будуть років через 100? ПРОбачте - ні.
І звісно ми їх читаємо, багато і активно, але вони ж такі самі як і більшість сьогоднішніх пісень та кінофильмів - так, на один раз, щоб не сумувати та відволіктись та забутись, тимчасово розважитись та отримати тимчасове швидко сплинне задоволення.
.
Не буду гнівити Бога ні публічність, звісно є самородки та генії наших часів, але так їх якось мало, так мало, що губляться десь за стосами, рядами та фм-хвилями всепоглинаючого сучасного непотребу.

І залишаться після нас гори та горища довго нерозпадної пластмаси -  у вигляді сучасних дитячих книжок, коробок від сіді дисків, та прикольних масових інтер"єрних архітектурних форм.

а класно бути - мною

повернувшись із незапланованої та важкої подорожі - відкриваю холодильник та дістаю "яйка" на омлет. І раптом розумію, що це не ті яйка, які я щотижня купую в маркетах, не такі наполіровані, навітамізовані з неприродньо оранжевим жовтком взимку. Це такі звичайні - справжні. І широка посмішка шаленого задоволення поплила по моєму обличчю. Виявиляється, що хатня помічниця на вдячність за щоразове передавання її курам нашого недоїденого хлібу чи макарону  -  привезлала свої домашні яйця нам, в наш холодильник.

Виявляється небагато так треба мені для щастя: кинути погляд на давно вимріяни металевий міксер зразку 60-х років під кодовою назвою "кухонный ад", який своїм статичним металевим виглядом розливається немов " гаряча сталь по моей душе";  чи взяти та замісити тісто щоб спекти власноруч хліб, а  потім ще й стояти та нюхати його після випікання; сонце яке в шалено-морозний день припікає мені в вікно ....зовсім всього не багато такого простого мені треба для щастя.

Принюхалась?
Присиділась?

чи

Заспокоїлась та замріялась?

не відомо.
але з іншого боку, почитавши таке, може здатися, що все ж таки класно бути мною - тією, якій  на сьогодні так не багато треба для щастя))))
гуляючи теплим, соняним січневим деньком за руку з Ульою, в своєму альпійському селі - задумалась, невже мені вже досить відпочивати?
зміряти давно проталий, а потім по-новому змерзлий сніг "мун-бутівськими" кроками?
купляти виключно 52-х грамові швейцарські яйця та переминати за щоками розчинну біо картоплю з біо пакетика?
щовечора дегустувати Fendant чи Humana Blanche?
я втомилася...............відпочивати?
поки що не вірю...
просто перший день один на один з тишею, так би мовити..... скоріш він дає свої не бажані результати.
нікуди не біжу- бо не має кому давати належний лижно-альпійський рівень...Марічка тепер буде належним чином прогризати за українськими уроками свою пласмасову 90-то копіїчну ручку....
нема кому готувати виключно стейки - та виключно без цибулі - Бор буде захоплено-збуджений бігати своїми київськми офісами і робити купу неперероблених робіт, закусуючи їх безкінечними кавами....
Мама вже давно тримає дві трубки в руках, та підписує стоси давно прострочених контрактів і забула, що хтось заставляв її тут повідпочивати.....
і одна я.....сьогодні вотмлююсь відпочиваючи.
а завтра наступить понеділок, дістану з холодильника власно змариновані (сьогодні) артишоки та піду ганяти Улю альпійськими лижними трасами...)))

бо треба хоч якось тримати себе в бойовій кондиціі)))))

гарного вам всім тижня!!!!

життя, коли...

житя, коли просто живеш...
прокидаєшся зранку і споглядаєш пейзаж, який не змінюється століттямі-тисячоліттями...
запарюєш чорний чай і "забиваєш" на поняття ранкова кава....
без кінця співаєш під нос та у все горло улюблені пісні....
просто дивишся, як сваряться та миряться твої діти....
під новорічну ніч пакуєш неймовірну кількість неймовірних розмірів подарунків....
радієш безмежній кількості нічних салютів....
не думаєш про те, хто ти і де будеш завтра....
насолоджуєшся щойно випавшим під твої лижі сніжком....
смієшся та втікаєш від посланої в твій бік сніжки...

життя, коли просто любиш, просто радієш, просто нервуєш і просто живеш....

коли так і треба.....

почалось...

зимово-святкова біганина та метушня...

в мене вона починається з бажання прикрасити дім - в цьому році хочеться багато-багато ліхтариків, щоб блимали по-колу і всюди, і отримували мої передсвяткові усмішки.

друге бажання-снігу! де він? мій білий та пухнастий?  мороз є, краси - нема....я розумію, що десь там в центральних аеропортах Європи через сніх не літаються літаки, що в Парижі студенти не доїхали на страйки,що мільйони людей страждають від його наявності, але ж в нас його немає,  геть зовсім, ані краплиночки,...  щоб було зрозумілим моє обуреннявисловлюсь словами скажу  Марічки -"це просто неподобство!"

зимова біганина - це й гасання по заваленим,  рожевим-пласмасовим-яскравим та гучним, магазинам дитячих іграшок...бо, цікаво, що ж з усього цього Миколай принесе їм цього року?...:)

ну і всякі там приготування до пряникових будинків, карнавальних костюмів, новорічних феєрверків та столів із "скатертями-самобранками"....це все- моя метушня ( взагалі-то як і в кожної нормальної людини ( Саша, вас венерян - не стосується))

короче -мої сввята вже почались)))

чого і Вам бажаааааааааааааааю!!!
От правда ж весна з першими квітками абрикосу та яскраво-салатовою травичкою, не буває раптовою? Чи осінь, зі своїм золотаво-шуршавим листям?.. Чи початок літа - з полуничками, огірочками, вишнями?... І тільки перший зимовий сніг так по наглому холодить наше гаряче обличчя та падає під літні шини машинних колес.
До снігу та зими ми не готові - ніколи.
Нам всім завжди раптово немає чого взути, вдягти, чим приерити голову, як відчистити кригу з машини і головне,як на тій машині їздити?  Бо ми її не тільки не "перевзули", а ще й взагалі не купили підходячого розміру та крутих протекторів шин.....

Зима вона раптова
 ....раптові її завірюхи, снігопади та падаючі з дахів бурульки...
.....раптова зимова слизька дорога попід ногами, не перевірені влітку  на проривання труби, раптові не стачі бензину для прбиральної техніки, запіщнення поставок дорожньої солі теж буває занадто раптовим...

Хоча наші діти вже й давненько назамовляли Миколаю подарунків та отримали новорічні "ялинкові" ролі - ми все одно в останню хвилину почнемо носитися шоби то всьо стало виповненою реальністю,

І салата олів"є буде нарізатися не раніше 21-ої 31-го числа, і лижний костюм купиться ввечорі напередодні виліта, і все-все таке неочікуване, таке непрогнозоване, як отой перший зимовий сніг....

якась вона завжи занадто раптова, та наша зима)))